ЗВІРОБІ́Й1, бо́я, ч. Мисливець на морського звіра (тюленя, моржа, білуху і т. ін.). У глибині острова [Гоф] було виявлено залишки складеної з каменю хатини, в якій колись, мабуть, жили звіробої (Наука.., 6, 1958, 60); З бухти Примітка, де «Лахтак» висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (Трубл., Лахтак, 1953, 12).
ЗВІРОБІ́Й2, бо́ю, ч. (Нуреrісит L.). Трав’яниста рослина з густими багатоквітковими суцвіттями жовтого кольору; використовується в медицині як лікувальний засіб і в лікерно-горілчаному виробництві для виготовлення настойки. Звіробій, як і інші лікарські рослини, вживають і сам по собі, і в сумішах з іншими рослинами (Лікар. рослини.., 1958, 63); Її пальці вправно добирали золотавий звіробій до голубих волошок (Бойч., Молодість, 1949, 214); Горілку вона настоювала на шавлії, звіробої та зубрівці… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 485.