ЗВІРЮ́ЧКА, и, ж. Зменш. до звірю́ка 1. Улянка побачила, як з-під дубового листя обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Донч., IV, 1957, 52); * Образно. І ця дівчина — та ж сама звірючка, вихована людьми… (Донч., III, 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 486.