ЗВІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати лютим, жорстоким; скаженіти, шаленіти. Гітлерівці, звіріючи з люті, почали зривати з плечей автомати (Коз., Гарячі руки, 1960, 119); Напившись, звірів [грек], очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і якщо його не зв’язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Тют., Вир, 1964, 464).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 485.