ЗВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., діал. Привітатися. Звітався я з легенями та й з дівчатами (Черемш., Тв.. 1960, 218); — А зі мною не звітаєшся, воєводо? — спитав раптом чийсь голос (Оп., Іду.., 1958, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 488.