ЗВІТРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до звітрі́ти. Стіна була стрімка, камінь зверха сипкий і звітрілий на сльоті (Фр., VIII, 1952, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 489.