Зга́, зга́га, ги, ж.
1) Изжога. Ном. №8163. Неначе згага запекла. Шевч. 401.
2) Жажда. Будеш серед бою згагою томитись, — я подам тобі з криниці водиці напитись. К. Досв. 132.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 136.