ЗГА́РЯЧА, присл. Те саме, що зга́рячу. Він міцно обхопив її шию руками і згаряча поцілував у запалу щоку (Мирний, І, 1954, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 510.