ЗГО́ВІР, вору, ч.
1. Таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру. В багатьох молодих національних державах посилюється розмежування між суспільними силами, які борються за прогресивний соціальний розвиток, і реакційними колами, які вступають в зговір з імперіалізмом (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 53).
2. заст. Домовленість між батьками нареченого і нареченої про шлюб; заручини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 516.