ЗГО́ДЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що згі́дливий. — Та ми ж вам, молодичко, роботу знайдемо. Татари люди згодливі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 517.