ЗГО́ДНО, присудк. сл., рідко. Те саме, що завго́дно 1. — Коли їм не згодно брати трохи присмаженого [жита], то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (Мирний, IV, 1955, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 517.