ЗГУ́БЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що згу́бний. Метелик летить все ближче, ближче до згубливого світла (Л. Укр., III, 1952, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 526.