ЗГУ́БЛИВО, рідко. Присл. до згу́бливий. Любий Михайлику!..Коли б ся невеличка (тим часом) інтелігенція заплуталась у клерикалізмі,— щирому чи уданому,— то се було б дуже погано і згубливо для країни (Л. Укр., V, 1956, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 526.