ЗГУ́СТОК, тка, ч.
1. Густа маса, грудка, яка утворилася при згущенні рідини, розчинів і т. ін. На колесах шин кілька розчавлених ягід до болю нагадують згустки живої крові (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 536); Прибій і люті балтійські шторми час від часу викидають на піщані береги згустки окам’янілої смоли (Наука.., 9, 1963, 32).
2. перен. Зосередження, концентрація чого-небудь. Кожний вугільний шматок був згустком енергії, сонця, тепла (Донч., Шахта.., 1949, 58); Найголосніше лунав серед інших революційних пісень всесвітньовідомий «Інтернаціонал» — згусток волі революційних мас (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 38); Кожна поетична книжка — частка самого поета, згусток його тривалих роздумів про життя, ліричний синтез власних і вселюдських радощів і тривог (Літ. Укр., 23.11 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 527.