ЗДАВЕ́Н, присл., розм. Те саме, що зда́вна. Здавен було марю: коли б мені сила, то я б у той храм таємничий вступила, де світять крізь пітьму науки дива (Л. Укр., І, 1951, 287); Посадовивши, як здавен велося, Своїх гостей на покуті за стіл, Вона вечерю зготувала згодом (Перв., Солд. пісні, 1946, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 530.