ЗДА́ЛЕКИ, присл., діал. Здалека. Проти літнього сонця замети снігу біліють здалеки, як срібло (Н.-Лев., II, 1956, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 531.