ЗДА́ЛЕКУ, рідко ІЗДА́ЛЕКУ, присл. Те саме, що зда́лека. Дорога губилася в імлі, а десь здалеку доносились хрипкі гудки паровозів… (Зар., Світло, 1961, 55); — Я і здалеку і не здалеку, я і тутешня, я й зовсім не відсіль (Кв.-Осн., II, 1956, 196); Дожидає Іван… Іздалеку гостей на пораду (Граб., І, 1959, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 531.