ЗДЕ́РЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДЕ́РЖАТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.
1. Утримуватися, триматися на (в) чому-небудь. Карпо стрибнув і, не здержавшись, покотився у яр (Мирний, І, 1954, 246).
2. Стримувати себе від вияву яких-небудь почуттів, від здійснення якихось намірів. Вже не здержуючись, вони обливалися слізьми і з докорами, перебиваючи один одного, поспішали розказати їй свої сирітські кривди (Вас., І, 1959, 217); Уже нічого не говорив [о. Альойзій] Миколі, але таку мав лють на нього, що лиш силоміць здержувався, аби не викинути його за двері (Март., Тв., 1954, 172); Стрепенув [дід] його за вухо. Грицькові було дуже боляче, тільки він здержався (Григ., Вибр., 1959, 225); [Сганарель:] Мій пан дістав високу честь запросин од вашої дружини донни Анни.. Але як вам то недогідно, то пан мій здержиться від завітання (Л. Укр., III, 1952, 401).
3. тільки недок. Пас. до зде́ржувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 534.