ЗДЕФОРМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здеформува́ти; // у знач. прикм. По всій висоті стирчав із землі перем’ятий, знівечений метал, здеформована важка зброя (Гончар, III, 1959, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 535.