ЗДИ́ХАТИСЯ1 див. зди́хуватися.
ЗДИ́ХАТИСЯ2, зди́хаюся, зди́хаєшся і зди́шуся, зди́шешся, док., діал., перев. з часткою не. Віддихатися. — Не говоріть згрізна до мене. Бачте, у мене й сльоза з очей покотилась… не здишусь (Барв., Опов., 1902, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 538.