ЗДИХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до здиха́ти1; // у знач. прикм. * Образно. Здихаючий звір всесвітнього капіталу робить останні зусилля, але він все-таки здохне! (Ленін, 29, 1951, 491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 538.