ЗДОБИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до здо́бич 1, 2. [Яким:] Козацькая наша доля — Могилонька в чистім полі, Козацькая здобиченька — У головках травиченька (Кроп., V, 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 542.