ЗДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко про все здогадується або легко знаходить правильне рішення; кмітливий. — Господи! — каже [русин].— Які сі жінки здогадливі! (Мак., Вибр., 1954, 4); Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Март., Тв., 1954, 198); Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Шепталася Дарка з татком аж за північ (Вільде, Повнол. діти, 1960, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 544.