ЗДОРО́В’ЯЧКО, а, с., розм. Пестл. до здоро́в’я. — Невже вона така безталанна?.. І красою і здоров’ячком бог не обійшов,— хіба от долею… (Мирний, III, 1954, 111); — Як себе почуваєте, Василю Васильовичу? — спитав Зав’ялов дзвінким баритоном.— Як здоров’ячко? (Дмит., Наречена, 1959, 126).
До́брого здоро́в’ячка див. до́брий; На здоро́в’ячко — те саме, що На здоро́в’я (див. здоро́в’я). — Одначе призволяйтеся, матушки, на здоров’ячко, ще й у кишені наховайте та повезіть дітям на гостинець (Н.-Лев., III, 1956, 113); При здоро́в’ячку — те саме, що При здоро́в’ї (див. здоро́в’я). Є в артілі у одній Чоловік Карпо Крутій. Чоловік, поглянеш збоку,— При здоров’ячку, нівроку! (С. Ол., Вибр., 1959, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 548.