ЗДОРОВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до здоро́вий 1. Дев’ять [дітей] здоровенькі край неї, потішають її, а одно морщиться, кисне, недуже (Кв.-Осн., II, 1956, 421); Коли б швидше минулася хвороба твоя, щоб ти була мені веселенька й здоровенька й щасливенька (Коцюб., III, 1956, 165).
Бува́йте (бу́дьте, зостава́йтеся і т. ін.) здорове́нькі — усталена формула прощання. — Ходім вже, дитино, промовила мати до старшого сина,— а ви, голуб’ята, зоставайтеся здоровенькі (Вовчок, І, 1955, 293); Пишіть до мене часом, я радо читаю Ваші листи. Бувайте здоровенькі (Коцюб., III, 1956, 401); Здорове́нькі були́; Здорове́нька була́ — усталена формула вітання при зустрічі. Кирпата свашка — гульк у хату! — Добридень,— скаже,— хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126); Побачив він Лисичку І зараз обізвавсь: «Здоровенька була, Лисичко!» (Гл., Вибр., 1951, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 546.