ЗДРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здружи́ти. І сплять тепер в одній могилі братській сини Вітчизни, здружені в боях (Гонч., Вибр., 1959, 216); — Жаль.., що так скоро в’яне красота, немов здружена вона з непостійністю (Фр., І, 1955, 320).
2. у знач. прикм. Дружний. Все швидше йде до комунізму Радянська здружена сім’я (С. Ол., Вибр., 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 550.