ЗДУ́ХИ, ів, мн., розм. Те саме, що зду́хвина. Так реве медвідь, коли метка стрільцева рука ужене у здухи півсписа (Мирний, І, 1954, 49); Воли важко водили здухами (Головко, І, 1957, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 552.