ЗДУ́ШЕНО. Присл. до зду́шений 2, 3. — Скільки? — здушено рубає тишу чийсь голос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 206); Марія заплакала здушено (Тудор, Народження, 1941, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 552.