ЗЕЛЕНА́ВИЙ, а, е.
1. З відтінком зеленого кольору; трохи зелений, зеленкуватий. Вилискувалася [ящірка] проти сонця зеленавими й синявими красками (Март., Тв., 1954, 294); Десь унизу біля річки строчать автомати, моторошно розсипається в небі зеленаве сяйво ракет (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 103); Удар весла розрізав зеленаву хвилю (Збан., Ліс. красуня, 1955, 13).
2. розм. Хворобливо блідий (про колір обличчя, шкіри людини). Обличчя [у Зіньки] зеленаве (Головко, II, 1957, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 553.