ЗЕЛЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. Покривати зеленою фарбою, робити зеленим. Так і він-то [маляр] відтіля родом був, а в нас у селі зеленив нову дзвіницю (Кв.-Осн., II, 1956, 6); Чернечу гору зеленить трава, І оживає Канівська могила… (Дмит., Вірші.., 1949, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 554.