ЗЕЛЕНІ́ЮЧИЙ, а, е. Який зеленіє (у 1, 2 знач.). Зеленіючі лани востаннє посилали звідтіль свій сонячний усміх на цю чужу, непривітну гору (Гончар, III, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 554.