Зеле́ні свя́та́ (святки́) — три останні дні Клечального тижня, Зелена неділя і три перші дні Троїцького тижня; стародавнє дохристиянське свято, до якого церква припасувала святкування Святої Трійці; Зеленими святами називають також Зелену (Святу) неділю, Трійцю; супроводжується прибиранням хати всередині й зовні зеленню (клечанням, травою, рогозою) та обрядовими діями ще дохристиянських часів; використовували гілля різних дерев: клена, ясена, липи; особлива шана була до тополі, верби (пов’язано також зі звичаєм «водити тополю (вербу)», тобто гарно прибрану дівчину-«тополю» водили по селу і по полях, де вже колосилися жита, і співали: «Стояла тополя край чистого поля. Стій, тополенько, не розвивайся, Буйному вітрові не піддавайся…»); відгомоном язичництва є також прикрашання дерев, які колись були священними; цей звичай пов’язаний з вірою в природу й бажанням заручитися її могутньою допомогою; свята пов’язані зі старовинним обрядом поминання померлих як охоронців і покровителів свого роду. Дощ не Зелені святки — будуть великі достатки (прикмета).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.