ЗЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЖУВА́ТИ, зжую́, зжує́ш, док., перех.
1. Жуючи, подрібнювати, розминати що-небудь у роті. Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує (Бажан, Роки, 1957, 184).
2. тільки док. Розжувавши, з’їсти. Вухо йому зжувала свиня. Це нещастя сталося під час фашистської окупації, коли Василеві було лише два роки (Вол., Місячне срібло, 1961, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 565.