ЗИГЗА́Г, а, ч.
1. Ламана лінія. Блискавки енергійно креслили на обрії вогненні зигзаги (Збан., Переджнив’я, 1960, 61); Вузенький зигзаг струмка впадав у непорушну поверхню озера (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 342); // перен. Відхід, збочення від основного курсу в політиці, житті і т. ін. В його поведінці було чимало зигзагів, які, на перший погляд, важко пояснити (Руд., Вітер.., 1958, 260).
2. у знач. присл. зигза́гом, зигза́гами. Утворюючи ламану лінію, лишаючи слід у вигляді такої лінії. Вона.. зірвалася й нерівно, зигзагом побігла Через подвір’я та бур’ян… (Головко, II, 1957, 177); По Хрипаковому обличчю з-під капелюха покотилася зигзагами крапля поту (Томч., Готель.., 1960, 34); Ми правильно намітили шлях до міжнародної революції, але шлях цей не прямий, він іде зигзагами (Ленін, 31, 1951, 388).
3. с. г. Назва борони із зигзагоподібним розміщенням зуб’їв. Навесні наступного року поле боронують для закриття вологи, а після проростання бур’янів обробляють боронами зигзаг (Колг. Укр., 2, 1954, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.