ЗИГЗИ́ЦЯ, і, ж., нар.-поет. Зозуля. Безвісної птиці зигзиці Осипались крила гінкі (Воронько, Вел. світ, 1948, 23); * У порівн. — Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі (Шевч., II, 1953, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.