ЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. Те саме, що зи́ркнути. Грицько скочив на ноги і грізно зирнув на сина (Мирний, III, 1954, 57); Верига мимохіть зирнув у віконце (Панч, Гомон. Україна, 1954, 16); * Образно. Пітьма розвіялась, і сонечко ласкаво зирнуло на землю (Досв., Гюлле, 1961, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 568.