ЗЛАМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. тільки 3 ос. Розпастися, розлетітися на частини, куски; зруйнуватися. Міцні залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла, зламалися, брама лежала долі (Мирний, IV, 1955, 16); Де ж олівець?.. Ага! Ось він, нікчемний… і жбурнув так, що він зламався (Коцюб., II, 1955, 410).
2. тільки 3 ос. Втратити порядок, стрункість розташування. Стрій зламався. Моряки підходять до комітетчика (Корн., І, 1955, 43).
3. перен., розм. Втратити силу, енергію, волю, знесилитися фізично або морально. Занадто вже дорожить вона почуттям власної гідності, занадто вже вона горда, щоб зламатися і дозволити комусь, хоч би й найближчому, найріднішому, взяти на себе її провину (Баш, Надія, 1960, 162); Ні, він не зламався. Він тільки не помічав уже самого себе (Коз., Гарячі руки, 1960, 77).
4. перен. Зруйнуватися, зникнути (про що-небудь традиційне, звичне, усталене). Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Л. Укр., І, 1951, 271); Вона, дружба, пройшла випробування часом, не зламалась у ті роки (Рад. Укр., 4.II 1961, 3).
5. тільки 3 ос. Вигнутися під кутом, змінивши звичайний вигляд, попередній контур. За хуторами дорога зламалась коліном і повилась на Щербанівку (Головко, II, 1957, 10); Красиві уста [Зіни] зламались і сховалися під хусткою (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 49); Брови її жалісно зламалися і полізли угору (Тют., Вир, 1964, 231); // фіз. Заломитися (про світлові промені). Оранжевим сяйвом блиснув кулон. В ньому зламався промінь сонця (Чендей, Поєдинок, 1962, 104).
6. тільки 3 ос., перен. Змінитися (про тембр і діапазон чоловічого голосу); // Стати переривистим (про голос). Її приємний грудний голос був не той, він ніби зламався і звучав не так упевнено й чітко (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 586.