ЗЛА́ТО, а, с., заст., поет.
1. Золото (у 1 знач.). Фавор-гора, Неначе з злата-серебра. Далеко, високо сіяє, Аж сліпить [очі] (Шевч., II, 1963, 357); Готичний присмерк, еллінську блакить, Легенд біблійних мідь, вісон і злато — Все можемо на полотні віддати Чи на папір слухняний перелить (Рильський, І, 1960, 246).
2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. За богами — панства, панства В серебрі та златі! (Шевч., І, 1963, 244).
3. збірн. Золоті гроші, монети. * Образно. «Все куплю,— сказало злато», та не знаю, чи станеться по його слову… (Л. Укр., V, 1956, 140).
ЗЛАТО… Перша частина складних слів, що відповідає слову злато у 1 знач., напр.: златоко́рий, златомальо́ваний і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 587.