ЗЛЕ́ГЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зле́жаний. З скреготом та гаркотом врізається він ним [агрегатом] у злеглий грунт (Гончар, Тронка, 1963, 267); Левко.. відпер комору. Припах мишачого посліду , змішаний з припахом злеглого борошна, свіжого сала та смушків, ударив у ніс (Панч, II, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 588.