ЗЛЕЛІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злелі́яти. Власна гідність, непомітно злеліяна в ній новим ладом життя, відгородила Ксеню від літніх, неписьменних бабів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 324); Гуртом колгоспники вертаються із поля, І осінь з ними йде багата і рясна, І в’ється молодо назустріч їм тополя, Немов злеліяна у боротьбі їх доля (Турч., Земле моя.., 1961, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.