Що oзначає слово - "зливати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛИ́ТИ, зіллю́, зіллє́ш і ЗІЛЛЯ́ТИ, зіллю́, зіллє́ш, рідко зілля́ю, зілля́єш, док., перех.

1. Виливати з різних посудин в одну, збираючи разом або виготовляючи суміш чого-небудь рідкого. Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає,— Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (Укр.. лір. пісні, 1958, 550); Доярки.. підходили до Марії, зливали надоєне в молокомір і дивилися, скільки набігло (Жур., Вечір.., 1958, 10).

2. перен. Об’єднуючи кого-, що-небудь з кимось, чимось, створювати одне ціле. Із них бери взірець високий — З радянських земель і країн, Що сили бурної потоки Зливають в океан один (Рильський, Мости, 1948, 98); Лозунги послідовного демократизму зливають воєдино пролетаріат і передову демократію всіх націй.. (Ленін, 19, 1950, 212); Байдуже, хто говорив. Аби почути таке щось, щоб зв’язало докупи розпорошені думки, зілляло надії в один потік (Коцюб., II, 1955, 71); Шум весіннього вітру злив усі звуки в одне протягле гудіння (Перв., Атака.., 1946, 44); // Нерозривно, міцно зв’язувати, з’єднувати що-небудь із чимось.— Зливаємо свої серця з серцями героїв Червоної Армії для остаточної перемоги над ворогом! (Гончар, II, 1959, 191); Народ мій — сонце, з ним я душу злив (Сос., Щастя.., 1962, 233); // Робити невиразним (для зору, слуху). Тінь скрадала їх [риси обличчя] і зливала у суцільну пляму, трохи — тільки трохи — густішу за сіре тло (Кулик, Записки консула, 1958, 102).

3. Виливати або переливати звідкись яку-небудь рідину. Тут прийшли з поля і корови, і овечата, от їх тут біля панночки і доють [доять], і молоко в глечики зливають… (Кв.-Осн., II, 1956, 195); Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); Ми [партизани] воду випили і всі запаси з’їли. Останній гас зілляли в каганець.., Та спрага помсти нам давала сили (Забашта, Вибр., 1958, 122); // Зціджувати рідину, відділяючи її від чого-небудь густого. Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся (Донч., II, 1956, 30).

4. розм. Поливати, обливати рідиною, роблячи мокрим, вологим кого-,що-небудь. Приклала [Кранцьовська] чоло до шиби й гірко заплакала. А з другого боку зливав ту шибу дрібний, густий дощ (Март., Тв., 1954, 431); Подвір’я двигтить від каблуків. Коло, де танцюють, весь час зливають водою, гаряча земля парує, але незабаром з-під каблуків вже знову б’є курява (Гончар, II, 1959, 332); Холодна осінь оповила землю сивими туманами, зілляла дрібними дощами (Коцюб., І, 1955, 76); * Образно. Всю доріженьку сльозами злила — оплакала свою долю… (Барв., Опов.., 1902, 90); * У порівн. А де вже помітила [Олеся] що незвичайне, то так погляне, наче холодною водою зіллє (Вовчок, І, 1955, 21).

5. Лити, виливати якусь рідину на кого-, що-небудь. На готовий хміль хоч води злий, то оп’янієш (Номис, 1864, № 11460); * Образно. Щедро зливає [небо] на землю розсип співучого срібла (Баш, Надія, 1960, 236); // Лити кому-небудь на руки воду для вмивання. Одна дружка бере кухоль і полумисок, зливає воду дружкам на руки й подає рушник (Н.-Лев., II, 1956, 425); — Дай, я тобі на руки зіллю. Не хочу, щоб ти мені умивальник смолою забруднив (Руд., Вітер.., 1958, 122); Косарі відклали коси в тіні. Петрик кожному зілляв води, щоб помили руки (Чендей, Вітер.., 1958, 226).

6. перен., рідко. Виражати якісь почуття до кого-небудь. Осталася безутішному дідові одна лишень маленька внучечка Мільця, на котру той однако.. не міг злити своєї цілої любові (Фр.,VІІІ, 1952, 209); Аж вікна затремтіли Од пісні, що злила високий гнів На дук [дуків], на підпанків і на панів (Рильський, II, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.