ЗЛОВТІ́ШНО. Присл. до зловті́шний. Анатоль зловтішно милувався з їхнього [жандармів] замішання (Кач., II, 1958, 341); * Образно. Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Ткач, Моряки, 1948, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 599.