ЗЛОВІ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що злові́сний. Над затихлою морською поверхнею розляглось зловіще ревіння моторів (Коз., Серце матері, 1947, 134); Кожним своїм нервом Кравцов слухав зловіщу тишу ночі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188); Зловіще каркання попа бевкалось об голови селян (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 599.