ЗЛОВІ́ЩО, розм. Присл. до злові́щий. Але нараз Еженів голос змінився, .. загув якось зловіщо (Фр., І, 1955, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 599.