ЗЛОДІЮ́ГА, ЗЛОДІЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодюга. Шахрай ти [фашист], брехні проповідник, безумством од тебе несе… Ім’я тобі просто — негідник, бандит, злодіюка та й все (Тич., II, 1947, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 600.