ЗЛОРА́ДИЙ, а, е. Який виражає злорадство. За нами мчить.. якась орда велика, незчисленна, вона гукає, гоготить, регоче злорадим сміхом, людоїдським (Л. Укр., І, 1951, 313); // Сповнений злорадства. Розповідь про пригоду з Мурою Іван Корнійович вислухав майже з злорадою насолодою (Сенч., Опов.., 1959, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 603.