ЗЛОСТИ́ТИ, злощу́, злости́ш, недок., перех. Злити, дратувати, викликаючи злість. Найдужче злостили його розмови батька про золоті ковніри (Март., Тв., 1954, 240); Сташка звернула увагу на Бронка насамперед тому, що він не помічав дівчат, в тому числі, зрозуміло, і її. Сташку це злостило (Вільде, Сестри.., 1958, 378); Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (Собко, Шлях.., 1948, 11)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.