ЗЛОТА́ВИЙ, а, е, заст., поет. Золотавий. Лиш юний соняшник в одвічному стремлінні Злотаву голову все повертав на схід (Фомін, Вибр., 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.