ЗЛО́ТНИЙ, а, е, поет. Те саме, що золоти́стий. Стою над кручею страшною, Каскади злотні сонце ллє (Олесь, Вибр., 1958, 153); І схрестились серп та молот Серед злотного колосся (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.