Злупати, паю, єш, гл.
1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349.
2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 161.