ЗЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех.
1. Обчищати лузгу, лушпиння.
2. с. г. Розрихляти, розпушувати верхній шар грунту для збереження вологи і для знищення бур’яну. Своєчасне лущення стерні підвищує врожай кукурудзи до 4 центнерів з гектара, порівняно з ділянками, які не злущують (Рад. Укр., 22.I 1961, 4); При посіві сочевиці після озимих культур поле спочатку потрібно злущити на глибину 5-7 см (Зерн. боб. культ., 1956, 61).
∆ Злу́щувати (злу́щити) стерню́ — розрихлювати грунт одразу після збирання врожаю. Ось зіжнуть пшениці, злущать стерню, а там настане осінь (Бабляк, Літопис.., 1961, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 607.